ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ДНЗ

Театралізована діяльність - найпоширеніший вид дитячої творчості.

Вона формує досвід соціальних навичок поведінки завдяки тому, що кожен літературний твір або казка для дітей дошкільного віку завжди мають моральну спрямованість (дружба, доброта, чесність, сміливість та ін). Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, але й серцем. І не тільки пізнає, але й виражає своє ставлення до добра і зла. Улюблені герої стають зразками для наслідування. Саме здатність дитини до наслідування дозволяє педагогам через театралізовану діяльність надавати позитивний вплив на дітей.

Саме театралізована діяльність дозволяє дитині вирішувати багато проблемні ситуації опосередковано від імені якогось персонажа. Це допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість.

Вона близька і зрозуміла дитині глибоко лежить в його природі і знаходить відображення стихійно, тому що пов'язана з грою.

Театралізовані ігри розвивають здібності, допомагають загальному розвитку, прояву допитливості, прагнення до пізнання нового, засвоєнню інформації та нових способів дії, розвивають мислення, формують наполегливість. Крім цього, ці ігри розвивають творчі здібності та духовні потреби, розкріпачують та підвищують самооцінку.

                                   

Виховні можливості театралізованої діяльності широкі. Беручи участь у ній, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті через образи, фарби, звуки, вміло поставлені запитання змушують їх думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення. З розумовим розвитком тісно пов'язана і вдосконалення мови. У процесі роботи над виразністю реплік персонажів, власних висловлювань непомітно активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура мовлення, її інтонаційний лад. Виконувана роль , промови, репліки ставлять малюка перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У нього поліпшується діалогічна мова, її граматичний лад.

Розуміючи значення театралізованих ігор в вихованні та навчанні дитини дошкільного віку, я використовую у своїй роботі. Завдання, які я ставила перед собою, полягали в тому, що створити умови для розвитку творчої активності; долучити до театральній культурі; забезпечити її взаємозв'язок з іншими видами діяльності в єдиному педагогічному процесі.

У своїй групі в першу чергу я створила певні умови для розвитку театральних здібностей дітей: театралізовану зону перспективний план, підбір відповідної літератури, виготовлення різних ляльок.

                                                     

Л. С. Виготський вважав: щоб створити досить міцні основи творчої діяльності, необхідно розширювати досвід дитини. З допомогою настільного, пальчикового театру, фланелеграфа, ігор-драматизаций я пробуджувала в дітей бажання бути артистами.

В молодшому віці найбільш простий і самий цікавий вид театру - пальчиковий. Гра з пальчиками - перший крок, знайомство з першою грою умовністю. Це театр без атрибутів, але з самим головним героєм і його життям.

Дивно, але цю непросту умовність без праці сприймає дитина. Паралельно з цим успішно драматизує знайомі вірші і потішки. Займаючись з дітьми, я прагнула допомогти їм самостійно знайти виразні особливості для своїх героїв, використовуючи міміку, ігрові імпровізації. Така ж робота тривала і в середній групі.

У старшому дошкільному віці необхідно розвивати самостійність дітей в організації театралізованих ігор, вчити розуміти емоційний стан іншої людини і переживати своє. Цьому допомагають етюди на вираження уваги, страху, радості, задоволення, засмучення: «Вгадай, що я їм», «Відгадай де я», «Лисичка підслуховує» та ін. В іграх-драматизациях діти більш виразно передають образи героїв, самі ставлять казки-вистави, домовляються, розподіляють ролі. З великим бажанням показують спектаклі малятам і батькам, серед яких: «Гуси-Лебеді», «Троє поросят», «Червона шапочка».

Так само проводилася робота з батьками: бесіди: «Як прищепити дошкільнятам інтерес до театрального мистецтва», консультації: «Театралізована гра, як засіб розвитку мовлення дошкільнят», «Гра і театр», «Театр і батьки», батьківські збори «Світ дошкільного театру», конкурс «Найкраща лялька для театру», «Краща театральна маска». Батьки проявляли живий інтерес до театралізованої діяльності, надавали допомогу у виготовленні костюмів, ляльок для театру, виконували ролі у спільних з хлопцями постановках спектаклів.

Робота з розвитку у дошкільників творчих здібностей у процесі театралізованих ігор приносить свої плоди: у хлопців активізується і збагачується словник, вони стали вільнішими, розкуті в спілкуванні, а головне, вони відчувають емоційний підйом.

При слові «театр» їх очі загоряються радісними іскорками, а обличчя світяться посмішкою.

Тому, радимо усім батькам давати дітям волю у цьому виді діяльності. Адже театр поєднує у собі УСЕ для того, аби дитина всебічно розвивалася та була успішною у майбутньому навчальному процесі.