Українська народна колискова "Повішу я колисочку"

Бесіда. Колискова пісня. Скільки їх створено народом! Лагідний материн спів засівав душу любов’ю до людей, до природи, до всього живого. Всю свою любов, ніжність, бажання бачити дитину щасливою, розумною, здоровою, мати вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, що співпадає з ритмом качання колиски. Монотонний тихенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину. Кожний народ співає колискові пісні своєю мовою: український – українською, російський – російською, білоруський – білоруською. Ось послухайте, як співається українська народна колискова «Повішу я колисочку».

Запитання.

- То як же називаються такі пісні?

- Кому мама їх співає?

- Чому цю пісню називають колисковою?

- Чи доводилось вам чути такі пісні?

- Де саме? Що вам запам’яталось?

- Яка мелодія у колискової? (Ніжна, ласкава)

Бесіда. Найміцніший родинний зв’язок — це зв’язок матері й дитини. І справа не лише в кровному родстві, а й у тому, що саме від матері дитина переймає мову, духовність. А душа переливається, починаючи з тієї пісні, яку співає матуся над колискою дитини, присипляючи її, сидячи ночами над нею та мріючи про її щасливу долю.

Народна мудрість говорить так: ростиме дитина здоровою та щасливою, коли сама мати буде мудрою. Тому в давнину, коли мали доньку, то присипали її у вербовій та калиновій колисці. Буде завжди бадьорою і жвавою. Пошле людям сина – зробіть коляску з явора або дуба. Це найкращі чоловічі породи дерев. Вони додають сили, а в голівку розуму. А класти дитину треба до сходу сонця. І потрібно пам’ятати, що ростиме ваша дитина доброю, ніжною, розумною, коли чутиме вона колискові пісні. Під спів неньчиної пісні виростали філософи і мудреці. 

Робота з ілюстраціями.

Розгляд малюнків та складання розповідей про них.

- Що тут зображено?

- На яку тему зміст цих малюнків?

- Подумайте, як би ви назвали колискові пісеньки. 

- Чиї це пісеньки? Хто їх написав?

Бесіда.

Колискові пісеньки — перлинки української мови. Вони є різновидом народно-побутових пісень. Це частина дитячого фольклору. У перші роки життя дитину колишуть перед сном, співаючи їй пісню. Це заспокоює маленьку людину, дарує відчуття захищеності й комфорту. Колиска — маленьке ліжечко — має символічне значення — безсмертя роду, продовження життя. Саме тому це ліжко ніколи не викидали, навіть коли дитина виростала. Раніше колиски плели з верби, клена, калини й прикрашали символічними малюнками, а під подушку клали цілющі трави — м'яту, материнку, чабрець, безсмертник, полин. Цікавим видається й звичай — першим класти в колиску кота. Наші пращури вважали, що тварина принесе солодкий сон, спокій.

Українські колискові здебільшого не багатослівні, проте досить глибокі за змістом. У центрі сюжету завжди опиняється дитина, її щастя, здоров'я, по-дальша доля. У колискових наявні добрі образи. Це Котики, Гулі (так поетично наш народ називав голубів, що символізували чистоту, добро, благополуччя), які обдаровують дитину, Дрімота, яка гойдає колиску.

Підсумок уроку.

а) – Про що ми говорили сьогодні?

- З якими народними піснями познайомились?

- Що спільного в усіх колискових пісеньках?

- Що ви запам’ятали про колисочки для дітей, які робили в давнину?

б) Словникова робота.

- Прочитайте слова. Запам’ятайте, як ще можна назвати колиску?

(колиска, колисочка, колисанка, колисаночка, колисанонька).

Скачати одним файлом