ПОДОЛАННЯ РИТМІЧНИХ ТРУДНОЩІВ НА УРОКАХ ФОРТЕПІАНО

 

          Музична освіта – це складний навчально-виховний процес, заємодія двох сторін: діяльності викладача і діяльності вихованця. З боку викладача – це поєднання навчання і виховання, з боку учня – це формування особистості та використання музичних знань, вмінь та навичок. У центрі навчання стоїть особистість учня, його свідомість, ставлення до самого процесу навчання. Завдання викладача – привити любов до музики у всіх дітей шляхом поступового знайомства їх з музикою, навчаючи їх навиків гри на фортепіано в доступній та цікавій формі. Для досягнення цієї мети велике значення має навчальний матеріал, на якому здійснюється музичний розвиток дитини.

          Також буває так, що недостатня технічна підготовка не дозволяє піаністу зіграти те, що йому хочеться. Тому займатися вправами на розвиток техніки потрібно щодня, хоча б по півгодини. Тільки тоді все складне дозволяється і виходить, і з'являється технічна свобода, що дозволяє забути про труднощі і цілком віддатися втіленню музичного образу.

          Але для досягнення цих цілей та якісного результату піаніст повинен вміти долати ритмічні труднощі. Адже ми усі прекрасно пам’ятаємо, що ритм може існувати без музичного супроводу, а от мелодія чи акомпанемент без ритму – не існує.

          Німецький педагог А. Хальм зазначив, що «Керівництво вчителя повинно полягати не тільки в тому, щоб вказувати учневі певний шлях, але і в тому, щоб спонукати самостійний рух вперед». Методами звернення до слуху учня, його роздумів, вміння самому знайти відповіді на посильні практичні питання є вміння чути пульсацію (ритм).

          Ритм як організація звуків у часі проникає в різноманітні елементи музичної тканини твору. Ритм (грецькою  ρύθμος   від  ρεω - розміреність, мірна течія) - один із трьох основних елементів музики поряд з мелодією і гармонією; часова організація послідовності та групування тривалостей звуків і пауз, не пов'язаних з їх висотним положенням. Засобом вимірювання ритму є метр.

          Слухове сприйняття закономірностей ритму в музичному, зокрема фортепіанному творі - одне з найважливіших умов його виконавської інтерпретації, адже для кожного твору притаманний власний, неповторний ритм. Саме тому ритмічна грамотність розбору тісно пов'язана з відчуттям характеру твору. Як зазначав Г.Г.Нейгауз:  "Ніколи не забувайте, що Біблія музиканта починається словами:  с п о ч а т к у    б у в    р и т м" .

           Ритм – явище складне і багатогранне. Він є невід’ємною складовою всього процесу формування музиканта. Являється основою музики і головною складовою всього процесу навчання гри на фортепіано. Вивчаючи музичний текст, важливе значення має грамотне відтворення ритмічних малюнків. Дуже часто ритмічні, навіть нескладні місця, руйнуються учнями тільки тому, що вони під час розучування тексту зосередженні на інших проблемах.

          Процес формування почуття ритму в піаністів охоплює всі грані розуміння природи ритму: відчуття відносності у сприйнятті часу; розуміння ритму в музиці як емоційно виразової, художньо-смислової категорії, а не тільки просторової: технологія виконавського музичного ритму завжди моторно-рухова у своїй основі.

         Фортепіанний репертуар за "асортиментом" наявних у ньому метро-ритмічних фігур і комбінацій – дуже різноманітний. Від "типового" та фундаментального - до індивідуального та неповторного. Тому головними принципово важливими компонентами музично-виконавського ритму є темпоритм (музична пульсація), ритмічне фразування ("періодизація"), свобода музично-ритмічного руху (rubato, агогіка), поліритмічні поєднання,  пауза, цезура, синкопа тощо. Вивчаючи з піаністами твір «Подоляночка» я маю можливість розгорнуто пояснити ритмічне фразування та свободу музично-ритмічного руху.

        Важливо, щоб на основі слухових уявлень учні усвідомили, що немає музичних творів без ритму. При цьому треба звертати увагу піаністів на виражальне значення ритму, на його роль у фортепіанних творах. Вони повинні навчитися розуміти, що почуття ритму є синтетичним і складається з таких структурних елементів: почуття єдиної ритмічної пульсації; утворення метричних сильних долей, визначених акцентами, їх рівномірне чергування; групування слабких долей довкола сильних; співвідношення вартостей ритмічного рисунка, основане на рівномірній пульсації; вибір часу рівномірної одиниці пульсації як основи темпу.

         Щодо особистого засвоєння ритмічних малюнків учнями фортепіанного класу, то тут принципово важливим є той факт, що "сприйняття" метро-ритмічної тканини твору проходить безпосередньо під час розучування. Багаторазове сприйняття і відтворення музики, її ритмічного орнаменту, зітканого переважно із багатьох різнохарактерних візерунків і фігур, веде до дуже доброго підсвідомого запам'ятовуються. Під час опрацювання фортепіанного твору в піаністів складаються більш яскраві та стійкі уявлення про характер метро-ритмічних малюнків, фігур, комбінацій.    

          При опрацюванні фортепіанних творів вже на початковому етапі слід користуватися наступними термінами: долі (скорочено замість метричні долі), темп (повільний, швидкий, помірний), сильні і слабкі долі, такт, такти двохдольні, трьохдольні, фраза тощо. Подолання труднощів фортепіанного викладу полегшується одноманітністю ритмічного малюнка, артикуляційних штрихів, піаністичних прийомів тощо. На прикладі козацького маршу «Ой там на горі Січ іде», вчителю буде легко пояснити учню поняття сильної-слабкої долі, за першим разом вчитель грає, а учень створює ритм: сильна доля і три слабкі на одному шумовому інструменті, а за другим разом учень грає сильну долю на одному шумовому інструменті (наприклад, на бубон), а три слабкі – на іншому (маракас).

         Значний вплив на розвиток почуття музичного ритму має гра в ансамблі. Почуття рівності руху набувається спільною грою, мається на увазі ритмічно-дисциплінований, загально-корегуючий вплив ансамблевого музикування на кожного із партнерів. Наприклад, майже кожен свій перший урок я розпочинаю з ансамблю «Лепёшки». Учень відчуває себе частиною команди, слухає вчительську гру і підлаштовується під неї, використовуючи всього ДВІ ноти!

         Педагогічна цінність цього виду спільного виконання очевидна. Щоб стати частиною цілого, виконавцям-партнерам потрібно вслухатися і вживатися в музичному процесі. Індивідуальне творче відтворення кожної окремої партії об'єднується з іншими в об'єктивну спільність по відношенню до агогіки, темпоритму, динаміки і трактовки виконання. При цьому зачіпаються та розвиваються різноманітні здібності, такі, як якість звучання та ритмічність виконання.

         Виховання елементарних метро-ритмічних навиків, таких як, наприклад, уміння швидко згрупувати при розборі тексту велику кількість нот, різних за тривалостями, в чітку схему із двох-трьох або чотирьох "четвертей"; уміння грамотно виконати на інструменті за допомогою цієї схеми музичний уривок; звичка прислухатися у звукову фактуру з точки зору співвідношень часу - все це найміцніший фундамент для справжнього ритмічного виховання. Це стосується вже набагато складнішої сфери музично-виразних засобів, законів фразування і музичної декламації. Проте такі досягнення неможливі без попереднього тренування, без достатнього засвоєння вищезазначених основ метро-ритмічного виконавського мистецтва.

         Отже, художньо-змістовне виконання фортепіанних творів створює природні передумови для виховання і розвитку музично-ритмічного почуття як здатності активно переживати (відображати в русі) музику та тонко відчувати емоційну виразність просторового ходу музичного руху. Навики ритмічної виразної гри піаністами досягаються за допомогою чуттєвого слухового сприйняття закономірностей ритму у творі й їх природного виконавського втілення в доступних піаністичних прийомах. Однак ритмічні завдання необхідно вирішувати систематично і цілеспрямовано, ускладнюючи їх, відповідно до рівня пізнавальної діяльності учнів. Пошуки досконалої художньо-ритмічної вправності дають можливість не тільки зрозуміти та засвоїти засоби музичної виразності, але й відтворити художній образ твору, що становить основу виховання фортепіанної майстерності. При цьому важливо враховувати комплексне вирішення основних завдань ритмічного характеру: систематичність, поступовість, послідовність, повторність.

Використана література:

1. Юцевич Ю.Є. Музика : словник-довідник / [авт.-уклад. Юцевич Ю.Є.]. - Тернопіль : Навч. книга - Богдан,  2003. - 352 с.,  77 нотн. прикладів.

2. Нейгауз Г.Г. Об искусстве фортепианной игры / Г.Г.Нейгауз. - М. : Госмузиздат, 1961. - 318 с.

3. Музыкальная энциклопедия. Вып. IV. [уклад. Ю.В.Келдыш]. - М. : Сов. энциклопедия,  1978. -  С. 657-666.

4. Лосев А.Ф. История античной эстетики: Ранняя класика / А.Ф.Лосев. - М. : АСТ, 2000. - 624 с.

5. Воробкевич Т.П. Методика викладання гри на фортепіано / Т.П.Воробкевич. - Львів: ЛДМА, 2001. - 244 с.

Скачати реферат можна ТУТ