Самуїл Майкапар - Цикл "Бірюльки": "Ехо в горах", "Музична шкатулка". ЧАСТИНА 2

Інформація для вчителя.

      Самуїл Мойсейович Майкапар (1867-1938) - відомий широкому колу музикантів насамперед як радянський композитор, який все своє творчість присвятив створенню тільки дитячої та юнацької музики. Це ще й видатний радянський педагог, піаніст, автор навчально-методичних робіт, який зробив величезний внесок у розвиток дитячої та юнацької музичної освіти. Основний принцип усієї творчості С.Майкапара, який він втілював все своє творче життя, - що «вимоги маленьких художників ті ж, що і у дорослих виконавців» і що «для дітей треба писати так само, як і для дорослих, тільки краще».

       С.Майкапар прагнув культивувати і розвивати в дітях високий художній смак. Якості, які характерні для С.Майкапара як дитячого композитора - це життєвість і образність, простота і лаконізм, закінченість форми, органічний зв'язок з інструментом. Він знаходив музичні образи і інтонації, близькі дитині; через образність своїх п'єс для початківців він учив любити музику.

Гра «Бірюльки».

       Бірюльки - це старовинна російська настільна гра.

       Бірюльки висипаються купою на рівну поверхню. Гравці за допомогою спеціального гачка по черзі виймають по одній цяцьки, намагаючись не поворушити сусідні, поки не розберуть всю купу. Переможцем стає той, хто зібрав найбільше бірюльок.

   

Бесіда. Цикл фортепіанних п’єс «Бірюльки».

       26 різнохарактерних п'єс для фортепіано різного змісту можна назвати слайдами. Назви п'єс підказують нам зміст мініатюри, допомагаючи розвернутися творчої фантазії. Теми зазвичай короткі, але дуже яскраві та мелодійні.

       Пригадайте, які мелодії ми слухали на минулому уроці? (учні пригадують: «Осінь», «Хмари пливуть», «Метелик», «Навесні»).

      Його п'єси можна поділити умовно на багато тем. Сьогодні ми розглянемо другу тему: звуконаслідувальні п'єси: «Ехо в горах», «Музична скринька».

       Звуконаслі́дування або ономатопея (грец. onomatopoieia — творення назв) — звук, імітація реальних явищ: намагання шляхом спеціального підібраних звуків мови відтворити звуки, що існують у реальному навколишньому житті. Отже, звуконаслідування є зображальним прийомом на противагу виражальному — звукописові.

       Наприклад, коли ви були малюками, саме так ви відтворювали звуки природи, крики тварин своєю мовою: ку-ку, гав-гав, му-у-у, тік-так, няв, ж-ж-ж.

Слухання музики.

      Сьогодні на уроці ми послухаємо два твори із фортепіанного циклу Самуїла Майкапара «Бірюльки». Першим ми розглянемо «Ехо в горах». Для того, щоб вам, діти, краще уявлялось, спробуйте закрити очі і уявити себе на прогулянці на лісовій поляні, неподалік прекрасних, величних гір.

 

Слухання музики.

      Діти, вам знайомий цей предмет? (вчитель показує шкатулку, діти відповідають) Правильно, це шкатулка. Яка вона? (діти описують її форму, колір, матеріал виготовлення, розмір) Це у нас звичайна шкатулка. Як ви думаєте, для чого її використовують? (діти висловлюють свої варіанти: для прикрас, маленьких фотографій, предметів для шиття, косметики…)

        Раніше, коли ще не придумали магнітофонів і звукових колонок, були дуже популярні музичні шкатулки. Для того, щоб із неї залунала приємна музика, потрібно було лише відкрити її кришку. Давайте ми уявим, що наша шкатулка не проста, а музична. А допоможе нам у цьому п’єса «Музична шкатулка». Послухаємо її.

Обговорення.

     «Ехо в горах» (вчитель вмикає запис і озвучує його, за допомогою нижчевказаного тексту).

      У музиці зображуються відлуння. Початок звучить бадьоро, голосно, урочисто. А як відповідає відлуння? Воно звучить таємниче, приховано, казково, в низькому регістрі, дуже тихо. Звуки еха точно повторюють мелодію, але доносяться здалеку, ледь чутно.

       Друга музична фраза звучить трохи інакше, з іншим ритмічним закінченням і ще більш урочисто. І відлуння точно вторить цій мелодії, воно «передражнює» її знову. Якщо в горах гучні звуки лунають довго, то відлуння з'являється, коли вони замовкають, в кінці. Щоб почути відлуння, потрібна тиша, потрібно замовкнути.

       У середній частині п'єси «Ехо в горах» гучна, сердита музика звучить без зупинок, і луни не чути. Воно доноситься, коли гучна мелодія замовкає, воно вторить тільки її закінчення.

       Далі мелодія зупиняється часто, і відлуння знову вторить кожному її звуку, таємниче, чарівно, загадково. В самому кінці п'єси гучна, бадьора мелодія знову довго не замовкає, і відлуння вторить тільки її закінчення. Так таємниче закінчується п'єса.

       «Музична шкатулка» (вчитель начитує зверху на увімкнений запис, щоб діти слухали і сприймали текст).

       Мелодія звучить високо, тихо, повітряно, грайливо. Вона весь час повторюється і нагадує звуки механічної іграшки.

       Починається п'єса легко, витончено, мелодія чарівно побрязкує, подзвонює, немов світиться на сонечку крапель. Звуки її дуже високі, легкі, дзвінкі, нагадують гру крихітних дзвіночків. Маленькі і чарівні, вони приводять нас в казковий світ. Якщо відкрити кришку музичної скриньки, ми почуємо мелодію - легку, чарівну, як ніби маленька лялечка і її кавалер танцюють під цю музику!

        До кінця п'єси в акомпанементі з'являються більш швидкі плавні звуки, ніби чуються якісь шуми в механізмі іграшки.

Повторне слухання, узагальнення, висновок.

      Діти, як називалися твори, які ми сьогодні прослухали? (Відповіді дітей). Ці твори є не дуже важкими для виконання, але прекрасні за звучанням. Багато дітей вашого віку грають ці п’єси на концертах, і я впевнена, що й ви без сумнівів змогли б їх заграти!

     Скажіть, яка із прослуханих раніше п’єс із фортепіанного циклу «Бірюльки» вам сподобалась найбільше? («Осінь», «Хмари пливуть», «Метелик», «Навесні», «Ехо в горах», «Музична скринька»)

Ноти для фортепіано Майкапара "Ехо в горах" та "Музична шкатулка" можна скачати ТУТ. 

Скачати одним файлом

ТУТ