У музичному театрі. Опера. In the theatre. Opera (5 клас)

       Опера – це синтетичний вид мистецтва, в якому музика займає провідну роль, а головне сюжетне навантаження беруть співаки. Виступ, як правило, проводиться в оперному театрі у супроводі оркестру чи меншого музичного ансамблю, яким керує диригент.

       Opera is a form of theatre in which music has a leading role and the parts are taken by singers. The performance is typically given in an opera house, accompanied by an orchestra or smaller musical ensemble, which has been led by a conductor.

         Найбагатшим і найскладнішим жанром музики є опера, що в перекладі з італійської означає «витвір, твір». І хоча в цьому синтетичному мистецтві поєднані поезія і драматургія, музика і танці, акторське і декоративне мистецтво (костюми, декорації), головним у ньому все ж таки є спів. Тому опера представляє як музично-театральні, так і вокальні жанри.

         The richest and most complex genre of music is opera, which in Italian means "work of art". Although poetry and dramaturgy, music and dance, acting and decorative art (costumes, scenery) are combined in this synthetic art, the most important action is to sing. That is why the opera presents musical-theatrical and vocal genres.

        Опера зародилася в Італії – на батьківщині співу бельканто («прекрасний спів»). Шанувальники оперного мистецтва періодично відвідують музичні театри, де насолоджуються співом і музикою вистав. Нерідко вони можуть слухати одну й ту саму оперу в театрі декілька разів, адже насолода високим мистецтвом не може набриднути.

         The opera was born in Italy - in the homeland of belcanto singing style ("beautiful singing"). Fans of the operatic arts periodically visit musical theaters to enjoy singing and music performances. Often, they can listen to the same opera in the theater several times, because the enjoyment of high art can not be boring.

Перегляд ілюстрацій видатних оперних театрів.
View illustrations of famous opera houses.

    «Ла Скала», Мілан

Оперний театр «Ла Скала» відкрив свої двері для відвідувачів в 1778 році. Зал розрахований на 2 030 глядачів, а вартість квитків варіюється від 35 до 300 євро. Унікальна «Ла Скала» тим, що сезон відкривається 7 грудня (це день св. Амвросія, покровителя Мілана) і триває до листопада. У «Ла Скала» діє суворий дрес-код, відвідування театру дозволено тільки в чорній сукні або смокінгу.

«Сан-Карло», Неаполь

Найбільший оперний театр не тільки Італії, а й Європи. За розмірами його обганяють тільки театр в Нью-Йорку й Чикаго. Театр почав діяти з 1737 року. У 1817 році після пожежі його відновили. Неймовірно розкішний театр вміщає 3 283 глядача, вартість квитків починається від 25 євро.

«Ковент-Гарден», Лондон

Якщо забронювати авіаквиток в Лондон , то можна побачити не тільки Тауерський міст і королівський караул, а й королівський театр. Відкритий в 1732 році під керівництвом Генделя, театр переживав більше 3 пожеж, і кожного разу його відновлювали, зберігаючи вишуканість архітектури. Винятковість театру полягає і в тому, що багато постановок демонструються англійською мовою. Вартість квитків від 10 до 200 фунтів.

«Гранд Опера», Париж

Щоб оцінити велич театру, досить сказати, що в ньому виконував свої твори великий композитор Россіні! У найбільш відвідуваному театрі світу вартість квитків досягає 350 євро, а місткість залу – 1900 глядачів. Фасад з 7 арками, скульптурами Драми, Музики, Поезії і Танцю та інтер’єр з мармуровими сходами, фресками Пілз, розписом Шагала і Бодрі.

Королівська опера, Версаль

Королівська опера Версаля знаходиться в великому розкішному палаці і це найбільший палацовий театр в світі. Архітектурна унікальність його в тому, що він повністю сконструйований з дерева, а всі мармурові поверхні – це тільки імітація. У театрі відбулися прем’єри геніальних опер, серед яких «Іфігенія в Тавриді» Глюка. Мінімальна вартість квитка – 20 євро.

Національний віденський оперний театр, Відень

Оперний театр у Відні – це по-справжньому королівський стиль і розмах. В оперному театрі Відня все просякнуте духом великого австрійського композитора Моцарта: фасад театру, виконаний в стилі неоренесансу, розписаний фресками за мотивами опери «Чарівна флейта». А найпопулярнішим художнім керівником був диригент Густав Малер. Щорічно в лютому в театрі проводять віденський бал.

Театр Карло Феліче, Генуя

Театр Карло Феліче в Генуї – це символ міста, на який не пошкодували ні грошей, ні сил. Наприклад, проект сцени створював Луїджі Каноніка, який будував «Ла Скала». Театр нерозривно пов’язаний з ім’ям Джузеппе Верді, який багато сезонів поспіль проводив прем’єри своїх опер в Генуї . І до сьогодні на афіші театру можна побачити творіння геніального композитора. Ціни на квитки досить демократичні і починаються від 7 євро.

«Гран Театр Лісео», Барселона

Театр славиться як класичним репертуаром, так і модерновим підходом до класичних творів. Театр пережив вибух, велику пожежу, і був відновлений точно за оригінальними кресленнями. Крісла в залі для глядачів зроблені з литого чавуну з оббивкою з червоного оксамиту, а люстри зроблені з латуні у формі дракона з кришталевими плафонами.

Становий театр, Прага

Празький театр – єдиний в Європі, який зберігся майже без змін. Саме в «Становому театрі» Моцарт вперше представляв світу свої опери «Дон Жуан» і «Милосердя Тита». І до сих пір твори австрійського класика складають основу репертуару театру. Серед віртуозів, які виступали на цій сцені – Антон Рубінштейн, Густав Малер, Нікколо Паганіні. Крім опери, тут дають балетні та драматичні вистави. А чеський режисер Мілош Форман знімав тут свій фільм «Амадей», який приніс йому кілька «Оскарів».

Баварська державна опера, Мюнхен

Державна опера в Баварії вважається одним з найстаріших театрів в світі, він був відкритий аж в 1653 році! Театр вміщає 2100 глядачів, а ціна квитків починається від 11 євро і закінчується 380 євро. Тут були представлені прем’єри Вагнера – «Тристан і Ізольда», «Золото Рейну», «Валькірія». Щорічно театр дає 350 вистав (включаючи балети).

       Будівлі оперних театрів світу – це не тільки зразки архітектурного мистецтва, стародавнього або сучасного. Усі вони всередині мають гарну акустику.

        The opera houses of the world are not only examples of architectural art, ancient or modern. They all have good acoustics inside.

        Тобто театри спроектовані і побудовані таким чином, щоб кожен звук, який лунає зі сцени, було чути в кожному куточку глядацької зали – у партері, у ложах, на балконах. Окрім архітектури, знання з акустики застосовують у теорії музики, у медицині, біології.

        The theaters are designed and built so that every sound coming from the stage can be heard in every corner of the auditorium - in the ground floor, in the hall, on the balconies. In addition to architecture, knowledge of acoustics is used in music theory, medicine, and biology.

        Італійська національна культура пов'язана з походженням і розвитком різних типів опер. Це — опера-серіа та опера-буффа.

        Italian national culture is associated with the origin and development of different types of operas. These are Opera Seria and Opera Buffa.

      Опера-серіа — жанр італійської опери, який виник наприкінці XVII століття; створений на героїко-міфологічний сюжет із чітким поділом функцій сценічної дії та музики.

        Opera Seria is serious opera. These operas are about heroes and myths.

       Опера-буффа — італійський вид комічної опери, який виник у XVIII столітті на основі італійської комедії  та народно-побутової пісенної традиції; створений на противагу опері-серіа.

        Opera Buffa is Italian for comic opera. This is a light, funny kind of opera.

        Поміж найвідоміших авторів опери-буффа стоїть імя Джоаккіно Россіні.

      Among the most famous authors of the opera buffa is the name of Gioacchino Rossini.

        Джоаккіно Антоніо Россіні (1792-1868) народився 29 лютого 1792 року в італійському містечку Пезаро, розташованому на березі Венеціанської затоки, в сім'ї сурмача. Батько його був людиною з веселою і безтурботною вдачею. Він гаряче вітав французьку революцію 1789 року і за свої республіканські симпатії позбувся посади і поплатився арештом. Потім у пошуках коштів він зробився бродячим музикантом.        

        Разом із дружиною Джузеппе Россіні перебирався з міста в місто, виступав на ярмарках у випадкових оркестрах.

        Він грав на валторні, а його дружина, жінка рідкісної краси, співала — у неї був прекрасний голос. Підспівував їй і маленький Джоаккіно. Тільки так — утрьох — вони зводили кінці з кінцями. Джоаккіно співав також і в церковних хорах.

        1804 року хлопчик розпочав систематичні музичні заняття, через 2 роки вступає до музичного ліцею Болоньї, де займається грою на віолончелі й вивчає мистецтво композиції.

        До 1810 року він вже автор великої кількості творів — симфоній, вокальної та інструментальної музики, духовних творів. Працював Россіні феноменально швидко.

        Спочатку Россіні писав лише комічні опери-буффа. Справжня ж слава до нього прийшла після постановок у Венеції 1813 року опер «Танкред» і «Італійка в Алжирі». Найбільші театри Рима, Мілана, Венеції відчиняють перед ним свої двері. «В Італії живе людина,— писав про нього французький письменник Стендаль,— про яку говорять більше, ніж про Наполеона; це — композитор, якому немає ще і двадцяти років».

        Россіні захоплював слухачів своєю іскрометною музикою. Був випадок, коли слухачі в Римі змусили виконавицю головної ролі тридцять дев'ять разів поспіль повторити арію...

        1822 року Россіні вперше виїжджає на гастролі за кордон. Відень, Лондон, Париж зустрічають його з розпростертими обіймами, скрізь на нього чекає тріумф, королі милостиві до нього, публіка його обожнює. Він модний, багатий, знаменитий; виріс в убогості, а веде життя улюбленця долі. 1824 року переїжджає до Парижа. Декілька років він керує тут італійським оперним театром.

        У 1850-ті роки він повертається до Парижа, де живе до кінця своїх днів.

Помер Россіні 1868 року у віці 76 років.

Gioachino Rossini

       Italian composer Gioachino Rossini was born Italian composer Gioachino Rossini, the most popular opera composer of his day, was born in Pesaro, Italy, in 1792 and died in 1868, so you might think that he celebrated 76 birthdays. But Rossini was born in a leap year, on February 29th, so he only had 18 official birthdays!

        Like many composers, Rossini learned about music from his parents. Gioachino's father played the horn and the trumpet, and his mother was an opera singer. When Gioachino was a little boy, he learned to play the piano and to sing.

        In Rossini's day, the opening of a new opera was as exciting as the opening of a new movie is for us. Rossini wrote his first opera when he was 18 years old. His most famous opera is The Barber of Seville. And after composing the opera William Tell in 1829, when he was 37, Rossini stopped writing operas.

        After that, Rossini didn't compose again for years. When he was much older, he wrote some music for the church, and he wrote a lot of small pieces to entertain his friends. Because those pieces were not very serious, he jokingly referred to them as "Sins of Old Age."

      Як вам відомо, майже кожна опера розпочинається увертюрою – симфонічним вступом, який задає настрій усій виставі. Після завершення увертюри підіймається завіса і на сцені з’являються герої. Коли співак – актор виконує арію  - сольний вступ, дія ніби зупиняється.

        As you know, almost every opera begins with an overture - a symphonic introduction that sets the mood for the performance. When the overture is complete, a curtain rises and characters appear on stage. When the singer-actor performs an aria (a solo introduction), the action seems to stop.

        Арія – вокальний жанр, сольний номер у опері, виконується співаком у супроводі оркестру і є музичною характеристикою оперного персонажа.

        Aria is a vocal genre, a solo performance in an opera, performed by a singer accompanied by an orchestra.

        Тобто в арії розкривається характер оперного персонажа, його думки і почуття.  Окрім арії, до сольних номерів в опері належать аріозо й арієта («маленькі» арії).

        That is, the aria reveals the character of the opera singer, his thoughts and feelings. In addition to aria, solo performances in opera include arioso and arieta ("small" arias).

        1816 рік — рік народження знаменитого «Севільського цирульника». Над жодною оперою Россіні не працював так захоплено, як над цим твором. За власними словами, він складав музику всюди — і коли гуляв, і коли їв, і коли стояв, лежав, одне слово — завжди. Шедевр Россіні було створено за 13 днів! «Севільський цирульник» поклав початок європейській славі Россіні. Здійснилася юнацька мрія Джоаккіно — спочатку завоювати Венецію, потім — Італію, а згодом — і весь світ!

        The Barber of Seville was written in 1816. No Rossini opera worked as enthusiastically as it did on this work. In his own words, he composed music everywhere - and when he walked, and when he ate, and when he stood, lay, one word - always. Rossini's masterpiece was created in 13 days! The Barber of Seville marked the beginning of Rossini's European glory. The youthful dream of Gioacchino came true - first to become famous in Venice, then - in Italy, and later - in the whole world!

       Опера «Севільський цирульник» написана за мотивами комедії відомого французького драматурга П’єра де Бомарше. Дія відбувається у графському замку в Севільї (Іспанія). Головний герой – спритний і кмітливий Фігаро. Його переповнюють життєва сила й оптимізм.

        The Barber of Seville is based on a comedy by the famous French playwright Pierre de Beaumarchais. The action takes place at the Count Castle in Seville, Spain. The main character is a smart Figaro. It is overflowing with vitality and optimism.

      Надзвичайно яскрава та цікава музика «Севільського цирульника» забезпечила опері Россіні палку любов слухачів. Фігаро не втрачає своєї популярності понад 200 років – йому ставлять пам’ятники, а його арії сьогодні переспівують естрадні співаки.

        The extraordinarily bright and interesting music of "The Barber of Seville" provided the opera with a passionate audience. Figaro has not lost its popularity for over 200 years. There are monuments to Figaro in different countries, and his arias are sung today by pop singers.

Слухання увертюри до опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні

·        Який темп  має увертюра до опери «Севільський  цирульник»?

·        Які динамічні відтінки використав композитор в увертюрі?

·        Пригадайте, які існують чоловічі та жіночі голоси. Назвіть їх.

Слухання каватини Фігаро з опери «Севільський цирульник»  Дж. Россіні

        У давнину першу арію, яку герой або героїня виконували на сцені, називали каватиною. Серед найулюбленіших – весела та стрімка каватина Фігаро з опери Джоакіно Россіні «Севільський цирульник».

        In ancient times, the first aria that the main character performed on stage was called cavatina. Among the favorite is the fun and fast Figaro’s Cavatina.

        Каватина – вокальний жанр, розгорнутий сольний номер в опері.

        Cavatina is a vocal genre, a solo performance in opera.

        Значну роль в оперному мистецтві відіграє симфонічний оркестр, який не лише відкриває оперу увертюрою, а й звучить під час усієї вистави. Він створює яскраве тло, допомагаючи зрозуміти почуття і настрій героїв. В оперному театрі оркестр розміщується особливим чином: не на сцені, як у концертах, а перед нею – у так званій «оркестровій ямі».

        The symphony orchestra plays a significant role in opera, which not only opens the opera with overture, but also sounds throughout the performance. It creates a powerful background, helping to understand the feelings and mood of the characters. In an opera house the orchestra is placed in a special way: not on stage, as in concerts, but before it, in the "orchestra pit".

Перегляд таблиць «оркестр», «симфонічний оркестр» (інструменти оркестру, групи інструментів, диригент оркестру).